Як дебати сприяють досягненню освітніх цілей? 

 

Формують навички, необхідні для життя в сучасному світі.

 

Дебати в сучасному світі широко представлені в програмах навчальних закладів США, Канади, Великої Британії та інших країн Європи і Азії як окремий предмет, факультатив або як частина курсу з комунікації чи ораторського мистецтва. Вони розглядаються як ефективна педагогічна технологія і використовуються на уроках різних предметів, де зміст навчання потребує обговорення суперечливих тем. Окрім того, дебати є одною з найпоширеніших форм позакласної діяльності: шкільні та студентські турніри у всьому світі, міжнародні чемпіонати, дебатні організації, які об’єднують сотні шкільних клубів.  Підтримка дебатного руху національними урядами, громадськими і міжнародними організаціями свідчить про їх популярність і значний потенціал для інтелектуального розвитку молоді.

 

Дебати як програми для старшокласників та студентів з метою організації дебатних змагань поширюються в Україні ще з середини дев’яностих років двадцятого століття, але через недостатню до них увагу в суспільстві, неможливо до кінця зрозуміти та побачити їхні освітні можливості. У педагогічній літературі та пресі більше уваги звертається на те, як організувати дебатні змагання, тобто на сам процес дебатів, і недостатньо акцентується навіщо їх застосовувати, як це відповідає освітнім цілям конкретного заходу, які позитивні результати здобудуться з огляду на навчання, виховання і розвиток старшокласників. На нашу думку, дебати можна розглядати як ефективну можливість для розвитку критичного мислення, формування громадянської компетентності та пізнавальної активності молоді. 

 

Освітні можливості дебатів

 

Дебати мають широкі освітні можливості, їх ефективність полягає у покращенні учнем власної пізнавальної діяльності та навчальної успішності, їх важливість для майбутнього професійного розвитку і життя людини в цілому.

 

• Дебати поглиблюють зміст навчання та дозволяють обговорювати дискусійні питання, спираючись на глибоке дослідження теми;

• Вчать роботі з інформацією;

• Впливають на мотивацію учнів та викликають інтерес до навчання;

• Навчають поважати  різні точки зору та сприяють вмінню бути толерантними;

• Розвивають критичне мислення та емоційний інтелект;

• Формують навички переконання та аргументованого висловлювання;

• Сприяють вмінню ставити запитання та шукати на них відповіді;

• Навчають високій культурі спілкування;

• Формують громадянські компетентності у школярів та сприяють розвитку демократії у школі;

• Розвивають численні комунікативні та лідерські навички (ораторського мистецтва, ефективної співпраці, вміння працювати в команді, розв’язувати конфлікти тощо).

 

 Формат дебатів

 

Формат дебатів – це певні правила та процедури, за якими відбуваються дебати. При підготовці до дебатних турнірів вчителі та учні обирають формат, визначений організаторами заходу. Але, якщо  дебати розглядати як педагогічну технологію, то  формат навчальних дебатів буде обирати вчитель у залежності від конкретних навчальних цілей. І тоді формат дебатів при його обов’язковому дотриманні як учителем, так і учнями, буде сприяти глибокому вивченню певної теми, а також розвитку у учнів ділових якостей – організованості, самостійності та  відповідальності.

 

Відомі різні формати дебатів, які встановлюють чіткі правила і є загальновизнаними у всьому світі: дебати Лінкольна-Дугласа, парламентські дебати, ціннісні та політичні дебати (полісі-дебати) Карла Поппера, всесвітній формат шкільних дебатів, публічні дебати та інші. Формат  Лінкольна-Дугласа, парламентські дебати та всесвітній формат шкільних дебатів частіше використовують студенти в університетах або досвідчені дебатери, бо вони вимагають застосування більш широких загальних знань і сформовані навички говоріння, мають обмежений час на підготовку (у парламентських дебатах), тому ціннісні дебати Карла Поппера та полісі-дебати можна сміливо використовувати початківцям.

 

Як правило, тема в дебатах формулюється заздалегідь і вона відома спікерам команд. Позиція ствердження погоджується з темою і представляє сформульовані аргументи, які підкріплені переконливою статистикою, фактами, прикладами. Команді заперечення необхідно зреагувати на почуті аргументи, тобто спростувати позицію ствердження, а потім - висунути свої контраргументи. Переконують спікери не один одного, а третю сторону, суддів або глядачів. Спікери ніколи не знають, яку позицію вони будуть відстоювати, тому вони готові стати на протилежну сторону та відкрито її обговорювати. Цінність дебатів полягає в тому, що вмінню реагувати на почуте можна навчитися, що в результаті розгляду проблеми з різних точок зору можна побачити абсолютно нові підходи в її реалізації.

 

Всі формати відрізняються кількістю учасників в командах та розподілом їх ролей, порядком виступів, визначенням часу для промов та наявністю чи відсутністю окремого раунду перехресних запитань.

 

Незважаючи на відмінності, всі формати мають спільні ознаки:

 

• участь двох команд – ствердження та заперечення, які будуть обговорювати актуальну та суспільно важливу тему, яка сформульована у вигляді твердження;

• можливість для кожної сторони обґрунтувати свою позицію, обов’язково відповісти на  аргументи опонентів та використати раунд «перехресних запитань» як для ствердження власної позиції, так і для виявлення слабких сторін в аргументації опонентів;

• встановлення певної послідовності виступів учасників та дотримання чітких часових меж;

• забезпечення зворотнього зв'язку між учасниками дебатів та суддями та (або) іншими учнями, які спостерігають за процесом дебатування.

Формат ціннісних дебатів Карла Поппера

 

Ціннісні дебати відображають розуміння учнями суспільних цінностей, які можуть бути різними в залежності від сімейних, релігійних та культурних уявлень тощо. Тому, коли вчитель на уроці історії, правознавства чи громадянської освіти порушує проблему, щоб обговорити її важливість та цінність для розуміння суті демократії та прав людини, то краще обирати формат ціннісних дебатів Карла Поппера.

 

Формат Карла Поппера є класичною формою ведення дебатів і є інтерпретацією дебатів Лінкольна-Дугласа. Кожна команда складається з трьох спікерів, одна – забезпечує лінію ствердження, інша заперечення. Раунд триває чітко визначений час – 44 хвилини. Промови перших спікерів тривають по шість хвилин, других та третіх по п'ять. Крім того, кожна команда має по 8 додаткових хвилин, які може використати будь-коли, але не перебиваючи промови та раунди запитань.

 

Після перших чотирьох промов відбуваються раунди перехресних запитань, які тривають по 3 хвилини. Кожний гравець в команді має чітко визначені  ролі і вони є різними. У другому раунді позиції команд змінюються: якщо команда заперечувала, то в другому раунді вона буде стверджувати, але з іншим опонентом. Визначені суддями команди продовжують змагання у півфіналі, переможці – у фіналі.

 

Шкільні дебати сприяють глибокому засвоєнню навчального матеріалу. Так, на уроці правознавства при закріпленні теми «Вибори. Референдум» питання для ціннісних дебатів може бути сформульоване так: «В демократичній державі голосування має бути обов’язковим». Учні при побудові аргументації не тільки зможуть повторити ключові поняття теми, посилаючись на теоретичні положення, законодавство чи думки інших, а й виробити власне ставлення до розуміння обсягу прав і обов’язків людини, усвідомлюючи при цьому власну цінність. При чому процес навчання має бути організований таким чином, що учень одержує інформацію не у вигляді готової системи педагога, а в процесі власної активності через взаємодію. Тому завдання, які виконує учень в ході дебатів, дозволяють йому як розвивати інтелектуальні здібності, так і набути вмінь та навичок, необхідних для майбутнього життя – переконливо доводити власну думку, спираючись на докази; співпрацюючи з однокласниками, поважати переконання інших; приходити до консенсусу та приймати аргументовані рішення. Вміння переконливо відстоювати власні права та права інших є важливим для вироблення суспільних рішень в майбутньому.

 

Особливості Всесвітнього формату шкільних дебатів:

 

• Відсутній окремий раунд перехресних запитань.

• Питання (тут - інформаційні запити) задаються під час промов, причому інформаційний запит відрізняється саме тим, що він звучить не завжди у формі питання, а інколи у вигляді заперечення чи додаткової інформації. Проте дати відповідь на таку ремарку спікер, що виступає, зобов’язаний.

• Кейс (аргументи) розподіляється між першими двома спікерами.

• Четверту промову в команді (порівняльний аналіз позицій сторін, "завершальне слово") виголошує або перший, або другий спікер.

• Останні промови "міняються місцями": спочатку виступає спікер заперечення, а завершує дебати спікер команди ствердження.

 

Правила, що стосуються інформаційних запитів:

 

• Інформаційні запити можуть бути:

• такими, що уточнюють (якщо щось незрозуміло у кейсі опонентів);

• такими, що атакують (атака на аргументи опонентів);

• такими, що прояснюють позицію (наприклад, прояснення поточної ситуації з обговорюваного питання);

• логічними, що виявляють зв'язок підтримки (фактів, статистики, інших доказів) з аргументами

 

• Спікер повинен прийняти 2-3 інформаційні запити за промову, не більше і не менше. Правило кожного спікера : "Два задати, два прийняти".

• Запити не повинні задаватися під час першої і останньої "захищеної" хвилини виступу перших, других і третіх спікерів, а також під час усієї четвертої промови.

• Недопустимі часто повторювані запити (з інтервалом менше 15-20 секунд), що задаються явно з метою збити опонента з думки і тим самим перервати хід його виступу.

• Спікер, що виступає, є "хазяїном часу": він може прийняти, відхилити запит або змусити того, хто запитує, почекати декілька хвилин.